Archive for травня 2015

Wiz-Art & Epolets

Leave a comment »




Це було вже трохи давно, але події цих днів я ще довго не забуду. Спочатку про третій день фестивалю, хоча я встигнула лише на програму міжнародного конкурсу, я була в захваті від того що побачила!

Фільм «Мистецтво» – суперечливо, але з гумором  і абсолютно незрозумілим закінченням, «Той день місяця» – фільм який розповідає про двох подруг і один день з їхнього життя в таїландській школі, «Буревісники» – я навіть не знаю як це описати і що це взагалі було, незрозуміла атмосферна історія про брата і сестру, які полюють на жайворонків в полі. «Тебе кохаю» – історія про любов, якій не судилось бути, все за Шекспіром, тільки в Криму. «Мондіаль» – фільм в стилі відеоблогу, діалоги на фоні палестинського міста Рамалла, десь на узбережжі Йордану, «Хащі Сатани» – історія про сім’ю і речі які вони роблять, переважно дивні, здається.

Фокус на Україну і третю конкурсну програму я пропустила заради виступу Еполетс, хоча спочатку вагалась, це вже третій раз я на їхньому концерті, так що я вже знаю майже всі тексти. Концерт відбувався в клубі Пікассо, де я раніше ніколи не була і це стало вирішальним фактором. А взагалі-мені дуже сподобалось, хоча я на це не розраховувала, але концерт був дійсно дуже класним. Все було як треба – приміщення, звук, драйв, фанати відривались, ну я так точно! Це стало дуже приємним завершенням вечора, тепер буду чекати щоб знову побачити десь виступ Еполетс, вони вживу краще ніж в записі.

На наступний день було закриття фестивалю і показ фільмів переможців, майже всі фільми, які отримали нагороди я вже бачила до того, а саме:
«Мистецтво» - нагорода за найкращий сценарій, «Той день місяця»- приз глядацьких симпатій міжнародного конкурсу , «Буревісники» - найкраща режисура , «Хащі Сатани» - гран-прі, крім того «Давай не сьогодні» - приз глядацьких симпатій національного конкурсу, «Крамниця співочих пташок» -особлива відзнака, «Віддалік» - найкращий український фільм і «Корабельна аварія» - найкраща операторська робота.

Фестиваль став для мене центром всесвіту на ці чотири дні, це була така подія в яку я ніяк не могла повірити що вона правда відбувалась і я дійсно на неї йду, а можливість потрапити на відкриття і всі покази це було взагалі щось фантастичне. Візарт дав мені стільки натхнення і матеріалу для роздумів, це місце зустрічі талановитих і цікавих людей і взагалі - це причина майбутнього! Дякую організаторам і учасникам за цей досвід, раджу всім обов’язково піти наступного року, я точно буду там!

Wiz-Art Festival Day 2

Leave a comment »


22/05/15

Привіт всім! Сьогодні п'ятниця і в мене останній екзамен, тобто він дуже умовно останній, бо далі буде ще два державних і два вступних, так що кінець тут важко точно визначити, але сесія має сьогодні закінчитись, це в випадку якщо обійдеться без талонів, а то я останнім часом так багато вчилась, що впевненим бути не можна. Але це я жартую, все було добре і після завершення сесії ми з групою ходили святкувати, точніше з меншою половиною групи. Спочатку довго шукали якесь містичне місце, назву якого ніхто не знав, але в кінці опинились в Домі Легенд, де ми піднялись на дах і я зробила декілька фотографій краєвиду. 

Через це все на фестиваль я попала аж під вечір, а якщо точніше, то тільки на останній показ "Фокус на Україну". Але я дуже сильно хотіла піти на майстер-класи про організацію знімального процесу і про те, як написати сценарій за 30 днів, а також на Італійську панораму, моє горе від того, що прийшлось пропустити ці події через екзамен не описати.

На цей раз показ відбувався в Львівському палаці мистецтв, де на глядачів чекав український блок конкурсної програми другого дня. Зі всього мені найбільше запамятався найперший фільм "Як Шевченко роботи шукав" - екранізація оповідання Осипа Маковея, можливо це якось повязано з тим, що я недавно подивилась «Тіні незабутих предків», де роль демона грав Владислав Никитюк, який виконував тут головну роль, все може бути. Остання короткометражка "Давай не сьогодні" також справила на мене враження цікавою ідеєю, якісною зйомкою і трохи чорним гумором, але добре що там був щасливий кінець.   

Wiz-Art Press Conference & Opening

Leave a comment »


21/05/15

В Четвер, 21 травня проходило відкриття 8 фестивалю короткометражних фільмів Wiz-Art, на яке в мене була акредитація, дуже дякую організаторам, тому в мене була змога також попасти і на прес-конференцію. З самого ранку, я зібралась і побігла в центр до міської ради шукати малу сесійну залу, це виявилось трохи важче ніж я думала, але я справилась. На прес-конференції організатори, спонсори і члени журі розповідали про фестиваль і про важливість проведення подібних заходів в Україні. Також всім роздали каталоги з описом фільмів, такий отримував кожен, хто купував квиток і це дуже якісна поліграфія з крутим дизайном-я просто в захваті. В кінці показували тизер фестивалю, який я дивилась два рази до цього і від якого в мене кожного разу мурашки, настільки гарно в ньому поєднана музика і кадри з фільмів, дуже тонка робота.



Ввечері, на 19:00 в Кінопалаці починалось офіційне відкриття, поки я на нього зібралась почалась гроза, типова травнева погода, тим більше для Львова, але я зовсім не жаліюсь, мені дуже подобається як місто виглядає під час дощу, це дуже надихає! В мене було достатньо часу і потреби спішити не було, тому по дорозі я зняла невелике відео про грозу - заспокійливий ефект гарантований.



На початку виступав виконавець Sasha Boole. Мені дуже сподобалось, хоча я й не фанат такого стилю музики, але в поєднанні з космічним візуальним шоу це було просто заворожуюче! Пізніше був перегляд короткометражних фільмів, бо це і є те заради чого це все відбувалось. Перший фільм називався "Дрова" і хоча він був виконаний в стилі анімації, він зовсім не був для дітей - дуже глибокий зміст і відчуття пустоти на останок, наступним був шведський фільм "Дзвоник", події якого відбуваються ніби в Україні і це просто неймовірно на скільки схожими можуть виявитись абсолютно різні місця. Ще один анімаційний фільм "Єдине Життя" - коротко, весело і з сенсом, просто супер. Події фільму "Вірність" відбуваються в Стамбулі, але проблеми підняті стрічкою будуть актуальні і для України. "Темрява, Крістл" - одне питання після перегляду, яке виникло в більшої половини присутніх:"Що це було?", от і я не знаю. Наступний фільм, також виконаний в анімаційному стилі, "Симфонія № 42" - дуже захоплююче, цікаво і сюрреалістично. "Безіменні" - фільм про протистояння і дружбу, життя і смерть, події відбуваються в 1918 році, а таке враженя ніби зараз. І останній - "Світ Завтра", простий за стилем, але не за змістом. Фільм, який розповідає про майбутнє, про любов і навіть про сенс життя, він ще надовго залишиться в мене в голові, це правда може взірвати мозок. От за що мені подобається ця подія, бо хоч я і дивлюсь vimeo цілими днями, але деякі речі я б сама ніколи не вибрала для перегляду, це розширює свідомість, надихає і вражає!


Lviv Indie Evening

Leave a comment »


16/05/15

Субота, обідній час, на вулиці тепла сонячна погода. Приміщення L'UFTу, клуб UNDERGROUND. Сьогодні тут виступають перспективні молоді гурти, подія під назвою Lviv Indie Evening обєднала всіх, хто шукає щось нове і цінує старе в світі рок музики. Хедлайнером сьогоднішнього вечора є група SINOPTIK з Києва. В мене була просто неймовірна можливість взяти в них перед концертом інтерв’ю.

Першими на сцену вийшли Machu Picchu, гурт зі Львова, який не зважаючи на те, що це був їхній перший концерт, вразили абсолютно всіх присутніх. Вони дуже професійно звучать, в них є свій стиль і вони дуже мені сподобались! Коли наступний концерт? Я прийду.

Наступними виступали SINOPTIK. Почали вони з 16/58, далі була моя улюблена Alex Is Her Name, не обійшлось без декількох пісень зi старого альбому і крутих каверів на Gold On The Ceiling і Serpentine. В кінці мені здалось що все закінчилось занадто швидко, навіть враховуючи пісню на біс. Я правда думаю, що вони набагато крутіші вживу, просто подивіться відео і скажіть чи я помиляюсь.

Останніми були PоupeeF, навіть не питайте мене як правильно вимовити їхню назву, бо це щось, чого я просто не можу зробити. Їхня музика мені дуже сподобалась, коли я слухала аудіо в групі, але коли вони вийшли і почали грати в мене виникли сумніви чи це взагалі одна і та сама група. Я не знаю в чому проблема, але це не було добре. Можливо гурти й не можна судити по записах, але це вже не просто мінімальна різниця, а щось зовсім інше. Не зважаючи на це, нічого не зупинило відвідувачів події від того аби класно відірватись.   




SINOPTIK BAND

Leave a comment »


«SINOPTIK» про улюблені серіали, фестивалі та подорожі

SINOPTIK – це гурт з Донецька, який було створено в 2011 році після повернення соліста і гітариста Дмитра Синоптика (Афанасьєва-Гладких) з Англії. В Лондоні він навчався на звукорежисера і навіть встиг попрацювати з двома місцевими гуртами («The Wow Signal» і «Penny Foster»). До цього, Дмитро був у складі гурту N.E.T., який існував з 1999 до 2007 року. 

1 грудня 2014 року SINOPTIK випустили перший англомовний альбом «16/58», стиль якого важко описати, але самі музиканти характеризують його як суміш психоделічного року з цифровим стоунером. Альбом має потужне звучання, яке часто порівнюють з «The Black Keys», «Queens of the Stone Age», «Muse» і «Kasabian», але для української сцени це щось абсолютно нове.

В суботу, 16 травня гурт вперше презентував свою творчість на львівській сцені, а мені вдалось там зловити хлопців і поспілкуватись не тільки про музику та фестиваль, а й про дещо відхилене від музичної частини життя гурту.


- Чи переживаєте ви перед виходом на сцену? У вас є якісь свої певні ритуали?

Дмитро Синоптик: Перед концертами стараємось не нервувати і багато пити…води.

- Ви побували в багатьох містах України. Що вам найбільше подобається в подорожах, а що найменше?

Дмитро Синоптик: Нам менш за все подобається бути в дорозі, тому що дуже важко подорожувати потягом. Простіше, коли ми їздимо на своєму транспорті, на старенькому Пежо. І тоді все просто. Єдине, в таких випадках ми змушені відмовляти собі в алкоголі (сміється).
Дмитро Сакір: Але так набагато дорожче.
Дмитро Синоптик: А найприємніше з цього всього – повертатися назад додому.



- Постійні концерти і переїзди не заважають особистому життю?

В’ячеслав Лось: Ми ж не кожного дня їздимо на концерти, тому нам вдається знаходити час на все. Нам подобається працювати в цьому прекрасному бізнесі, який є частиною нашого життя і який дозволяє нам заробляти мільйони.
Дмитро Синоптик: Гонорари приймаємо тільки золотими злитками!

- Відомо, що разом із Fontaliza ви знімаєте репетиційну базу в Києві. Який у вас робочий графік?

Дмитро Синоптик: Це дійсно так. В нас, насправді, все добре, ми все поділили, все, окрім… дивану(всі сміються).
Дмитро Сакір: Ми весь час переставляємо його: нам подобається коли він стоїть в одному місці, але коли повертаємось знову на репетицію, Fontaliza переставляють його в інше місце.
Дмитро Синоптик: Ще на студії ми репетируємо разом із гуртом One-Eyed Pirates. Так як хлопці горлівчани, вони взяли нас в рамки і виставили свої умови, сказавши: «Чуваки, ми нічого не знаємо, ми репетируємо 85% від всього нашого часу. Платимо так само, але ми більше всіх хочемо репетирувати». Доводиться їм поступатися.


- Відчуваєте себе в Києві як вдома?

Дмитро Синоптик: Насправді, важко сказати… Мені здається, що дім – місце де є твої близькі, хоча, коли я приїду назад додому, то подумаю: «Все таки, дім є дім». Особисто я багато переїжджав за своє життя з місця на місце, і коли повертався додому, то там завжди було добре. З часом я зрозумів, що всі ми кочівники і подорожувати – це наше призначення.

- Не думали про те щоб знімати відео з подорожей/турів/репетицій і викладати на YouTube?

Дмитро Синоптик: Багато музичних гуртів так роблять і ми не виключення, але коли потім ми це все переглядаємо, то розуміємо, що на цих відео немає що показати людям. Не хочеться виставляти напоказ такі речі, які люди можуть не правильно зрозуміти.
Дмитро Сакір: Просто люди повинні бачити те, що ми показуємо їм на сцені – готовий матеріал. Наприклад, всі хто любить поїсти в Макдональдсі Чікен МакНагетс, не мають особливого бажання бачити як вбивають птицю, общипують, ріжуть, смажать і аж потім подають :)
В’ячеслав Лось: Золоті слова!

- Чи можна назвати вас активними користувачами соціальних мереж? Як часто читаєте коментарі в мережі про себе?

Дмитро Синоптик: Так! Кожного дня!

- Чим займаєтесь у вільний час? Маєте улюблені серіали?

Дмитро Сакір: Я, наприклад, люблю «Dexter», «Futurama», «Adventure Time».
Дмитро Синоптик: В свій вільний час я можу насолодитись такими серіалами як…
В’ячеслав Лось: «House of Cards»?
Дмитро Синоптик: «House of Cards», дякую. Що там ще?
Дмитро Сакір: «17 мгновений весны» (сміються). «Game of Thrones»?
Дмитро Синоптик: Ні!(кривиться) Там…ну ні :)
Дмитро Сакір: «Californication». 
Дмитро Синоптик: Мені подобається «The Big Bang Theory». Він дуже тупий і смішний :)


- Чи слухаєте ви музику, яка б кардинально відрізнялась по стилю від вашої? Якщо так, то яку?

Всі разом: Так!
В’ячеслав Лось: Amon Tobin, Jojo Mayer, Nerve, Busta Rhymes (сміється).
Дмитро Синоптик: Так, серйозно!
В’ячеслав Лось: Диско 70-х, наприклад.
Дмитро Сакір: Led Zeppelin.

- А з українських виконавців?

Дмитро Синоптик: Fontaliza.
В'ячеслав Лось: Коли доводиться приходити до них на концерти (сміється).

- Ну тоді ще One-Eyed Pirates?

Дмитро Синоптик: Ні, їх ми не слухаємо, не можемо ми їх слухати.
Дмитро Сакір: Вони наші вороги :)
В’ячеслав Лось: І назву в них не виговориш.

- 16 травня в Україні святкували День вуличної музики. А вам доводилось виступати на вулиці?

Дмитро Синоптик: Так, доводилось. Вперше я грав на вулиці в років 18. Нам не було що робити, і ми вийшли в Донецьку з гітарою на вулицю. Заробили всією нашою компанією на літрів 5 пива, певно, за хвилин 20.

-  SINOPTIK неодноразово виступали на різних фестивалях, який можете виділити з-поміж тих, на яких побували?

Дмитро Сакір: ГогольFest був класний, нам сподобалось.



Офіційний сайт групи SINOPTIK:
sinoptik.us

Submarine

Leave a comment »


Вчора ми з Зоряною ходили в клуб UNDERGROUND на Кінокуб дивитись фільм Субмарина. Не буду багато писати про сюжет, просто скажу що це фільм про підлітків, не для підлітків, який розказує про дуже багато речей, але ні про що конкретно і в якому кожен знайде щось цікаве для себе.

Рік назад я подивилась цю картину від Річарда Айоаде перший раз і з того часу часто думала про те, аби передивитись знов, але це не такий фільм який можна так просто взяти і знов переглянути. В мене взагалі є ця проблема з фільмами: я стараюсь ніколи не дивитись один і той самий фільм більше ніж один раз, просто я відчуваю ніби в світі існує дуже багато хороших фільмів і ліпше витратити час на те щоб подивитись щось нове. Тому, якщо я вже дивлюсь щось повторно, то це має бути як мінімум шедевр. Не знаю, якщо цей фільм попадає під категорію шедеврів, але він точно займає особливе місце в моєму серці.

Вперше я дізналась про дану кінокартину через свою любов до групи Arctic Monkeys, бо саме її фронтмен написав всі саундреки до фільму і вони заслуговують не меншої уваги ніж саме кіно. Взагалі режисер фільму перед тим як створити цю стрічку зняв 3 кліпи для АМ, на пісні: «Fluorescent Adolescent», «Crying Lightning» і «Cornerstone», а також для The Last Shadow Puppets - спільного проекту Алекса Тернера і Майлза Кейна, на пісні «Standing Next to Me» і «My Mistakes Were Made For You», тому не дивно, що він покликав саме Алекса писати саундтреки, хоча не можу уявити, хто б міг зробити це краще. Взагалі кліпи в Річарда Айоада всі досить дивні і дуже специфічні, мені подобається тільки «My Mistakes Were Made For You». В фільмі це також простежується і декілька моментів виглядають дуже подібними до музичних відео, не знаю якщо це добре чи погано, виглядає ліпше ніж класно. В музичному плані цей фільм можна порівняти з «500 днів Літа».

Візуальна частина фільму є просто ідеальною, все виконано в синьо-зелених тонах в поєднанні з відтінками червоного.  По кольоровому рішенні трохи нагадує «Амелі».  Крім цього Субмарина є відображенням класичного британського стилю і наповнена тонким англійським гумором. В мене також чомусь виникають асоціації з третьою частиною Гаррі Поттера, частково з фільмом «The Boat That Rocked», а також з Бітлз.

Взагалі, фільм був знятий по книзі Джо Данторна «Інтимний щоденник Олівера Тейта», але всі кажуть що вона така погана, що я тепер просто мушу її прочитати! Можливо це той випадок, коли фільм кращий за книжку. Також книгу часто порівнюють з «The Perks of Being a Wallflower», через стиль написання в формі щоденника. Все, я пішла дивитись «Comes a Bright Day» з Крейгом і слухати  сайндреки до Субмарини.

P.S. Якщо все-таки надумаєте переглянути фільм, ліпше зробити це пізньою осінню, але дощовий день як сьогодні також дуже добре підійде для створення необхідної атмосфери.

BLACK & WHITE

Leave a comment »



13.05.15

Сьогодні в мене був перший екзамен. Досить простий, все пройшло швидко і майже безболісно. Пізніше ми заспокоювали нерви з групою в "Старсі", а тоді ще сиділи на роботі в Олени, поки я чекала на Зоряну, з якою в нас були свої плани на вечір. Сьогодні ми йдем в Андерграйнд на Субмарину, цим можна почснити мій сьогоднішній стиль, а, ну ще можливо тим що мені подобається виглядати "по розумному" як батан коли треба здавати щось в універі, або коли я просто точно знаю що мені треба буде відповідати.

Я вже бачила цей фільм раніше, але була можливість подивитись його в українському перекладі і на великому екрані, бо хоч я майже ніколи не дивлюсь фільми повторно, бо я вважаю що є занадто багато хороших речей які я ще не бачила, але якщо я в компанії і фільм дійсно хороший, то можна зробити вийняток. Мене дуже надихає класичний британський стиль і я завжди намагаюсь включати якісь його елементи в свій вигляд. Шкільна форма, яку головні герої Субмарини носять в фільмі надихнули мене взяти свою білу сорочку і лаковані оксфорди, звичайно це треба було б доповнити пальтом, щоб повністю відповідати концепції, але для цього було явно занадто гаряче, тому чорний подовжений піджак вписався просто ідеально, ну і я просто не могла не взяти свою нову шляпу. Доповнила образ сумка з лакованими вставками і кишенями, які нагадують мені oxford bag, яку я відкопала з закутків своєї шафи, бо вона там лежала точно не менше 2 років і от нарешті прийшов її час.

Фільм мені дуже сподобався і я точно збираюсь подивитись ще раз, але десь так в листопаді. Я в захваті від саундреків, від історії, від зйомки і взагалі від всього що стосується цього фільму. Хоча я не можу сказати що він мій улюблений, але він точно є в списку!



Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...