31 липня Середа
  Велосипед-невід'ємна частина життя в Італії, та й напевно як і всієї Європи, на велосипеді тут їздять абсолютно всі. Інфраструктура для цього дуже добре розвинена, є цілі дороги для велосипедів, величезна кількість парковок і пунктів прокату, як на останньому фото (прокат на зупинці автобуса) . Ще від першого дня ми намагалися купити велосипед, але не все було так просто, ми так і не змогли нічого знайти, хоч і об'їздили вже всі магазини в місті. Але одного разу нам пощастило знайти просто ідеальний по всіх параметрах велосипед в рекламі супермаркету, яка прийшла нам поштою. На наступний день ми відправились в Пезеро, 11 кілометрів їхали лісами і дуже різко виїхали в цивілізацію. Знайшли магазин, знайшли велосипед, довго розпитували про потрібний, сумнівались чи купляти, бо мені здавалось що в задньому колесі щось стукає, але коли я перекинула всі велосипеди, які там були, по принципу доміно, вибір було зроблено і ми нарешті відправились на касу, по дорозі захопивши замок на велосипед і ручний блендер.
  Так я стала щасливим власником велосипеду (на першій фотографії) і в перший же день коли я вирішила на ньому покататися я сильно роздерла собі ногу педаллю, тому так нормально й не поїздила, fail. Але потім все було дуже класно, хоч часом трохи буває страшно, що тебе зіб'є інший велосипедист або машина, але тут таке рідко буває, я надіюсь. Пізніше я об'їздила велосипедом все Портовердо і дуже часто їздила в Католіку, що пізніше стало моєю обов'язковою програмою на вечір. Так часом хочеться зараз проїхатись на велосипеді, але все що осталось це проводити заздрісним поглядом львівських велосипедистів...

28 липня Неділя

Зранку ми їздили в Річоне до маминої знайомої, яка відпочивала там з сім'єю в місцевому готелі, вони з України і було дуже приємно зустрітися з ними. Пізніше ми зовсім трохи гуляли по місту, бо було дуже гаряче, що зовсім не дивно для Італії літом. Поки фотографувалися біля фонтану побачили магазин Зара, де я не знайшла нічого цікавого, от це дійсно було дивно.

Ввечері, коли ми повернулися, я йшла на море, але вирішила обійти кругом будинки і піти новою дорогою аби все ліпше вивчити. Коли я дійшла до круглого готелю, перед ним була залізна перегородка і я побачила там хлопця на мопеді, який ніяк не міг виїхати, бо вона йому мішала-весь час закривалась. Я вирішила йому допомогти, бо очевидно, що всі решту вже давно в цей час були на пляжі. Він був дуже вдячний, що й висловив італійською, а я ледве згадала що треба відповісти Prego (будь-ласка), так що йому дуже пощастило, що я вирішила чомусь піти тоді тим шляхом) От така захоплююча історія)

26 липня 2013

 Ну от він, наш перший день в Італії. Для мене це вже третій раз тут, але емоцій навіть більше ніж в перший, тому що цього разу ми будемо жити біля моря, а не в горах. Ми приїхали тільки під обід, дуже змучені з дороги, тому на прогулянку вибрались тільки під вечір, хоча до того ще встигнули поїздити по місту в пошуках велосипеду (тут всі люди мають якщо не машину, то мопед чи велосипед так точно). Побували в унікальних магазинах з антикваріатом-чого там тільки нема, в одному навіть продавалась машина!
 Тут по справжньому добре, в маленькому містечку Портовердо, де ми жили є прекрасний порт, тут часто бувають концерти, вздовж тротуарів грає музика і люди по-справжньому насолоджуються життям, час тут завис в сонячних променях на березі Адріатичного моря. Під час першого разу в Італії ми з мамою приїжджали сюди на два дні, бо жили за 300 кілометрів звідси, а коли я приїжджала вдруге, то мама жила в Сан-Джованні і ми часто бували в Портовердо на пляжі, але я ніколи подумати не могла, що ми коли-небудь будемо тут жити. Ну я то тут була всього 2 місяці, але дуже надіюсь приїхати наступного літа знов, аби ще походити по цих вузеньких вуличках між пальмами і покататися на велосипеді, за яким я вже встигнула скучити, але про це пізніше.

14 липня 2013
 Фотографії зі святкування дня народження Іванки-моєї двоюрідної сестри, був третій і останній день фестивалю "Ночі у Львові", сенс якого полягає в тому, що велика кількість закладів працює до пізньої ночі, складають спеціальне меню, відбуваються різні екскурсії і виставки в нічний час.  Ми зустрілись з Іванкою і її хлопцем в центрі біля Оперного на шосту, після чого пішли на екскурсію царськими палатами в будинок з італійським двориком, де ми з Зоряною раніше ходили на виставку метеликів. Так от, там на другому поверсі можна подивитись на різні старовинні речі і на те, як колись жила львівська інтелігенція.
 Пізніше, десь в одинадцятій годині ми ходили на вогняне шоу від театру "Воскресіння", яке відбувалось в підвалі Ратуші, а потім в внутрішньому дворику. Було дуже дивно і незрозуміло що взагалі відбувається, хоча в загальному досить цікаво і оригінально, не думаю що я ще колись побачу щось подібне. Після кави в Креденсі ми відправились по домах. Тепер чекаю наступного року аби сходити на цей фестиваль знову!