З суботи на неділю, 9-10 травня вкотре проходило Нічне Катання по Львові, на яке я їздила вперше і тому хочу написати про свої враження.

Настав час покататись на велосипеді. Погоді була чудова, настрій відповідний, часу вагон. Правда виявилось, що в мене спущені колеса. Хто б подумав, що з велосипедом, який півроку простояв в кімнаті може щось трапитись – точно не я, а дарма. Мої пригоди почались коли мені не захотіли накачувати колеса на шиномонтажі, бо в них немає перехідника. Але справа в тому, що його ні в кого не має і його потрібно замовляти з Італії, звідки і був привезений мій велосипед. Добре що на допомогу мені прийшов тато і в 11 годині вечора ми на стоянці накачували мені колеса. Як раз в 11 вечора і починалось нічне катання, я думала що вже не встигну, але вирішила все-одно поїхати. В результаті, потім ще 20 хвилин чекала на початок, але це навіть добре, бо поки я доїхала до Оперного, то вже трохи стомилась – це перший раз з жовтня я сіла на велосипед. Пам’ятаю той останній раз коли я каталась, як вчора – я їхала через центр (так само перший раз) на розіграш тату від Фестивалю Татуювань в 10 вечора.

Маршрут катань починався від Оперного, як і завжди, далі ми попрямували до Макдональдса на Чорновола і звідти повернули до СКА, а потім вверх по підйому біля стадіону – от тут і почались мої проблеми. Цей підйом навіть пішки подолати не так то просто, а тим більше на велосипеді, ускладнює все той факт, що дорога там дуже крива і з ямами. На самому початку я чітко почула що в мене в велосипеді щось голосно кляцнуло, коли я переключила на нижчу передачу.  Далі я пробувала йти з велосипедом, але було таке відчуття ніби в мене заїло гальма на передньому колесі, прийшлось зупинитись і перевірити чи все в порядку, але так як я в цьому розбираюсь не більше ніж в космічних шатлах, це мені мало що дало.  Потім мені допомогли проїхати цей підйом, але пізніше я їхала через залізнодорожний переїзд на трохи завеликій швидкості і мені злетів ланцюг, я нахилилась подивитись чого в мене педалі прокручуються, наїхала на бордюр боком переднього колеса і дуже ефектно впала, фейл в прямому сенсі. От тут я і почала думати про знаки життя і для чого я взагалі тільки сюди приїхала, але настрій це мені зовсім не зіпсувало, напевно адреналін тому причина. Тепер я розумію чому багато хто пише, що потрібно обов’язково брати шоломи. Я вже думала, що робити далі: нести велосипед назад, вперед, чіпляти руками ланцюг, викликати тата на машині щоб забрав мене калічку разом з моїм велосипедом, від якого в процесі падіння відлетіла корзина разом з сумкою. Але нічого з цього робити не прийшлось, мені допомогли 2 хлопці і повністю мене спасли: вчепили корзину на стяжки і ланцюг поставили на місце, після чого ми останніми доїхали до старого Аеропорту, де і була перша зупинка і де рахували всіх, хто доїхав. В результаті, в той день приїхало 215 людей. Наступною зупинкою був Супермаркет Сільпо на  Науковій. Далі ми дуже довго катались десь в районі Сихова, для мене це як відкритий космос, особливо вночі, абсолютно не орієнтуюсь в тій місцевості. Але кататися там дуже класно, поки їхала в мене весь час в голові крутилось 2 пісні: David Bowie – Heroes і  College & Electric Youth - A Real Hero, ех.

Останнім пунктом був Парк Культури, де я думала все повинно було закінчитись, але все тільки починалось – до такої кількості сходів я точно не була готова. Ну і те, коли хлоці на велосипедах перестрибували через 10 людей, просто дуже і дуже вражаюче. Ну от, якось так багато написала, просто дуже багато вражень, але не менше і висновків з цього всього, а саме: 1) Для того аби велосипед добре їхав, його мало просто повитирати; 2) Без шолома я більше по Львові кататись не хочу, особливо вночі; 3) Треба купити батарейки для передньої фари і бокові світловідбивачі – з освітленням в Львові проблеми; 4) Коли катаєшся на велосипеді, треба бути готовим до всього – стяжки і викрутку возити з собою. 5) Теплий і зручний одяг, рюкзак і мінімум речей – наступний раз, тільки так. В загальному ми проїхали 26 кілометрів, карта маршруту як бонус.

Також, якщо ви ще не знаєте, на цих вихідних 16 –17 травня в Львові, а саме в Парку Культури буде проходити фестиваль "ВелоПарк", куди я збираюсь поїхати в веломайстерню, до наступного нічного катання треба переконатись, що все працює як треба. Але є набагато більше причин чому потрібно туди піти. З велосипедом чи без, немає різниці, в будь-якому випадку там буде весело!

P.S. Дякую Віці, яка організовує нічні катання і Богдану, без якого я б точно не доїхала до кінця. Не дочекаюсь наступного разу!