17/07/2014
Перша думка яка промайнула в голові як тільки я проснулась: «Невже я сьогодні йду на арктік манкіз? Не може бути, я в це не повірю поки це дійсно не станеться». А наступне про що я подумала це: «Чого так гаряче? Ну і висока тут стеля! Яка вже година, куди далі йти і що взагалі робити?
Час був 10 ранку, я встала, склала сумку і пішла снідати. Дочка власниці квартири мене намагалась напоїти кавою, але я попросила просто води, потім вона мені не знати для чого півгодини пояснювала де купити квитки на автобус і як мені доїхати до центру, а потім до вокзалу. Але моїх знань італійської було не достатньо щоб пояснити що я збираюсь йти пішки, бо вони і так живуть в самому центрі і по дорозі можна побачити багато чого цікавого.
В мене ще було достатньо часу до того як мені потрібно було їхати в Пістойю, але в мене не було ніякого уявлення що я маю робити в цей час, тому я відправилась на пошуки Хард Рок Кафе. Спочатку я перейшла один з пішохідних мостів і вирішила перетнути Понте Векьйо з іншої сторони. Потім я знов пройшлась по головній площі біля собору Дель Фіоре, а потім пройшла мимо площі, на яку я й мала попасти, але в результаті намотала ще декілька лишніх кругів, поки це зрозуміла. Яка я була щаслива, коли нарешті знайшла те кафе, думала куплю там футболку, але коли побачила що вона коштує 22 євро передумала. Взагалі те кафе більше похоже на музей музики і сувенірний магазин, ніж на кафе. Трохи розчарована, я пішла гуляти, але мені здавалось що я вже все побачила і тому я пішла на вокзал купувати квиток на поїзд, думаю не важко здогадатись як сильно я хотіла як можна швидше опинитися в місці призначення. Тому після вдалої покупки квитка, я пішла снідати в Макдональдс, купила там йогурт з гранолою і кокосовий мілкшейк.
Потім довго чекала на поїзд, коли він нарешті приїхав, виявилось що просто біля нього мав бути поїзд який також їхав в Пістойю, але швидкісний і з квитка було важко зрозуміти який саме був мені потрібен, там треба було орієнтуватись по часі, я питалась в різних людей і в результаті пересіла на швидкісний. Так і не знаю чи я сіла на правильний, я маю на увазі, якби в мене був квиток не на той, мене могли б оштрафувати на 60 євро.
Але все було добре, я приїхала куди треба, вийшла з вокзалу і зразу побачила дівчину в футболці Arctic Monkeys, вона була з подругою і з мамою, я думаю. Мені здалось вони мають знати куди треба йти, тому вирішила просто піти за ними, спочатку все було добре і цей план здавався хорошим, але потім вони кудись пропали, я навіть не помітила як це сталось і я 20 хвилин йшла по дорозі, де не було ні тіні, ні поворотів-з одного боку лінія будинків, з іншого довжелезний мур, який прийшлось довго обходити, але потім я якось дуже просто вийшла куди мені було треба і швидко знайшла головну площу, де і мав проходити концерт. Я спочатку довго не могла повірити в те що він дійсно буде в центрі міста, але там головна площа оточена будинками, так що її можна перекрити для концерту з допомогою декількох додаткових загороджень.
В 2 годині я вже була на місці і якщо мені здавалось що це досить рано, то я зрозуміла що помилялась, коли побачила скільки народу вже сиділо в черзі біля входу. Площу ще не перекрили і можна було підійти до самої сцени, що я і зробила в першу чергу. Потім зрозуміла, що стояти там нема сенсу і пішла по морозиво, а потім сидіти на трибунах і читати книжку на телефоні, поки він ще не зовсім розрядився.
