16/07/2014
Перед тим як поїхати на концерт Arctic Monkeys, я вирішила, що було б не погано по дорозі поїхати в Флоренцію і погуляти там один день. Спочатку це були просто фантазії, але пройшло близько двох місяців і це стало реальністю з замовленням квитків і плануванням маршрутів. Першою відмінністю від моїх попередніх поїздок стало те, що я не їхала з групою туристів і гідом, а другою-те що мені треба було залишитись там на ніч. Я довго перебирала хостели, думала про каучсерфінг і про те чи зможу я не спати, а просто гуляти цілу ніч, але виявилось що там є якісь люди, які були родичами маминого знайомого і можна було залишитись в них. Вибираючи між квитком на поїзд і на автобус, вибір було зроблено на користь автобуса, бо в цьому разі не потрібно було робити пересадку.
В 5 годині ранку ми стояли на зупинці і чекали на мій автобус, це вже така привична для мене картина - кожного разу їздити кудись в Італії, я з впевненістю можу сказати, що я там відвідала більше місць ніж в Україні. Не знаю чи поїхала б я в Флоренцію якби не концерт, який насправді проходив в Пістойї, тому це було дійсно щасливе співпадіння, або мій свідомий вибір, бо ще один концерт день до того мав проходив біля Верони, тому я могла б поїхати туди, але я була впевнена в тому що це було правильне рішення.
Флоренцію називають серцем Тоскани, це місце де було започатковано епоху Відродження, а також це одне з 20 найгарніших міст світу за версією журналу Форбс. Крім цього, до того як я вирішила їхати в Флоренцію, я знала хіба про Ponte Vecchio, так як це один з найвідоміших мостів світу. Але, перед приїздом, я передивилась таку кількість різних передач (дуже не вистачало випуску орел і решка про Флоренцію) і відео про це місто, що гід мені точно не знадобився б.
Коли ми приїхали до пункту призначення і автобус зупинився, а всі почали виходити я все-таки почала трохи панікувати, але це, напевно, був єдиний момент за всю поїздку. Інших варіантів не було, треба було виходити і йти кудись, для початку просто за всіма, бо іншого способу вибратись з автовокзалу не було. Наступним завданням було подивитись чи десь тут, на вокзалі, є місце щоб залишити речі-таких не виявилось, тому я пішла шукати когось в кого можна було б це запитати і продавець сувенірів виявився не найкращим варіантом, тому я просто купила в нього путівник по Флоренції-більше на згадку, ніж для орієнтації, бо для цього в мене був телефон. Цікавий факт: я десь в інтернеті прочитала, що Флоренція єдине місто Італії де нема Макдональдсів і вгадайте, що було першим що я побаіила ще навіть не вийшовши з вокзалу? Макдональдс! А через дорогу був ще один-і вір після цього всьому що написано в інтернеті! Тому наступним місцем куди я відправилась був саме Макдональдс, але тільки для того щоб підключитись до Wi-Fi і подумати куди йти далі. Я була дуже близько до центру, тому, на щастя, громадським транспортом не було потреби користуватись і взагалі Флоренція - пішохідне місто і гуляти по ньому одне задоволення, практично кругом можна дістатись пішки. Наступне що я пам’ятаю, це як я вийшла до собору Санта-Марія-дель-Фйоре, в мене відкрився рот і я б там так і застигла, якби не купа народу кругом. Для того щоб попасти в середину потрібно було вистояти довжелезну чергу, от я і стояла, але я чомусь думала що вхід безкоштовний - якби ж то. Коли я попала в середину, виявилось, що потрібно купувати квиток, ціна питання 5 євро, але поки я думала над цим, я вже і так побачила все що там є в середині - виявилось що ззовні все набагато цікавіше. Потім була галерея Уфіці, про яку буде окремий пост.
Далі, після декількох годин блукань по галереї, я відправилась шукати місце де можна було б поїсти і, звичайно, щоб це не коштувало мені 10 євро. Знайшла. І це була найгірша піца в моєму житті, без жартів. От чого я точно не могла чекати-це те що в Італії є погана піца, шок! Але чого я чекала від маргарити за 3 євро в самому центрі? Потім я просто гуляла, думала чи купувати морозиво, але загуляла в Н&М і провела там не менше часу ніж в галереї Уфіці, бо це був двохповерховий магазин, де якраз починався розпродаж. Купила собі нове взуття, кучу аксесуарів і косметики по знижках і щаслива відправилась на пішохідний міст, коли мені зателефонувала мама і сказала, щоб я йшла до тих знайомих, в яких я повинна була ночувати. Час був десь 7 година вечора, я по карті намагалась знайти правильну дорогу і як же мені пощастило, що вони жили в центрі, але я все-одно йшла туди майже годину. По дорозі ще купила шнур для телефону китайського виробництва за смішну ціну, бо свій я забула вдома. І от я стою біля дверей і нажимаю кнопку дзвінка, я вже нехило запізнилась, але виходу нема - треба ж десь ночувати. Знайомі виявились корінними флорентійцями в н-поколінні, а саме дочка і її мама, вік визначити не зможу, по-англійськи вони говорили так само, як я по-італійськи, тому спілкувались ми в основному жестами і через гул перекладач. Мені дали не просто ліжко, а цілу кімнату, з високою стелею і купою книжок, взагалі це була дуже класна стара квартира з крутим плануванням і автентичним дизайном. Але було ще не дуже пізно і я хотіла прогулятись, мої хости люб’язно відмовились йти зі мною, тому я просто пішла куди очі дивляться. Треба вже було повечеряти і всі місця де це можна було зробити виявлялись якимись ресторанами для туристів, а я зовсім не вмію ходити по ресторанах, тому замість пасти з песто, яку я дуже хотіла, я їла пасту з помідором, яка мені вже і так надоїла і за яку прийшлось викласти 10 євро, але яка мені зовсім не сподобалась. Оце так, ще одне гастрономічне розчарування прямо в італійському ресторані, зате порція була настільки велика, що я не змогла з’їсти більше половини. Потім я ще трохи погуляла вздовж річки Арно, зробила декілька фотографій нічного міста і пішла назад.





































