Archive for жовтня 2015
Meeting Time
05.10.15 14:00
В понеділок я була на зустрічі в Першій Львівській Медіатеці в рамках кампанії "Роби Вибори" з Женею Галичем, солістом О.Torvald. День до того вони разом з Сашою Солохою виступали на «Lviv Acoustic Fest» і було дуже круто, тому не важко було здогадатись що зустріч теж повинна бути класна.
Почалось все з того що нам показували якесь відео про важливість виборів, на яке ніхто особливо не звертав уваги, а потім явився він-його величність Галич Женя власною персоною. І такий зразу: «А хтось може мені сказати про що ми взагалі тут маєм говорити, а то я не пригадую», після чого всі засміялись, бо очевидно, що після того як він вчора рекламував зі сцени даний захід, він точно в курсі справ, ох ці його жарти. Але одна з організаторів трохи підіграла і відповіла що ми маєм говорити про вибори, політику і всяке таке, дуже важливі теми, знаєте. Після чого Женя заявив що говорити з ним про політику це те ж саме що говорити з ним про релігію, а ще: «Зразу вам скажу, всі політики-гавно, нормальні люди туди не йдуть, їх там просто задавлять". Ну і далі все в такому стилі. Після того як жарти закінчились ми дійсно намагались говорити про політику і вибори, які чекають нас вже зовсім скоро, найцікавіше з того що я запам’ятала, це те що важливо вибирати розумно, покладаючись на те які реальні вчинки і дії зробив той чи інший кандидат, або на основі репутації певної людини, перевірити всі можливі джерела і проаналізувати для себе який буде найкращий варіант, не вестись на агітацію і взагалі вибирати як підказує серце, а не хтось збоку, хоч це і складно. Мені ще дуже подобається його позиція на рахунок виступів на концертах в підтримку якоїсь партії, в загальному він вважає що це ні до чого доброго не може призвести, бо сьогодні ти під одним кольором і за одну партію, а завтра вже за інше, тому на всі подібні пропозицію вони говорять приблизно таке: «Наш виступ коштує 200 тисяч євро», а коли їм кажуть що «Ой, ну це ж так багато», вони відповідають «Багато, а шо зробиш». Після чого такі пропозиції відпадають =)
Потім йому задавали різні питання, віддалено пов’язані з політикою, переважно про життя і про музику. Одним з запитань було «Чи виникають проблеми з організаторами і чи завжди вони виконують райдерський лист групи», на що послідувала відповідь що постійно є якісь проблеми і дуже часто не виконують навіть найпростіші речі зі списку в листі з вимогами, такі як купити батарейки для мікрофону чи забезпечити групу рушниками потрібного кольору, а ми потім дивуємось чому до нас не хочуть приїжджати закордонні групи, вони б таке не стали терпіти, нашим приходиться просто. Також, Женя сказав, що найкраща організація зі всіх була на фестивалі «Бандерштат» і на «Lviv Acoustic Fest», де їхньому менеджеру навіть не прийшлось напрягатись, організація правда була супер. Також запитували про враження від виступів в Америці і які в загальному є особливості в американців, я до цього взагалі не знала що в них були виступи в США, це було дуже цікаво. Женя сказав що концерти проходили класно, а американці в загальному мають таку особливість-робити все з розмахом: великі будинки, упаковки, це проявляється в абсолютно всьому і навіть таких речах як технічне спорядження на концерті.
Мені дуже сподобалось запитання чи вірить він в матеріальність думок, він сказав що абсолютно так і розповів дуже цікаву історію на цей рахунок, що на початку музичної кар’єри дуже довго мріяв про мотоцикл «Harley-Davidson», бо це, в принципі, один з атрибутів по-справжньому крутих рокерів, ну і просто чудо мототехніки. І от одного разу з ним зв’язались представники вище згаданої фірми з пропозицією стати амбасадором Брюссельського відділення. В обмін на байк потрібно було появлятись на ньому на різних заходах, викладати фотографії в соціальних мережах і тому подібне, що б всі, хто мають «Harley-Davidson» і так стали робити, але Женя такий: «Ну, я їм сказав, що, звичайно, мені треба спочатку подумати, бо це таке відповідальне рішення».
Потім розказував багато про свою дочку, шо їй дуже подобається мультфільм «Бременські музиканти» (а я як раз зовсім недавно казала своїй сестрі що це мій улюблений радянський мультфільм) і ще дуже багато дуже милих історій.
Найбільше мені запам’яталось, як він відповів на запитання про те, що він знає зараз, чого не знав в 20 років. Він сказав, що раніше він часто приміряв на людей образи, які йому було зручно, а зараз сприймає всіх такими якими вони в дійсності є, а я як раз зовсім недавно про це думала-як часто ми наділяємо людей рисами, які для них не є характерними, а потім розчаровуємося що вони не виправдовують наших очікувань, але ніхто крім нас в цьому не винен. І що в 20 років він нічого не знав про любов, по-справжньому. Але не сподобалось що він сказав, що він би хотів аби «Чіпси, Чікси, Лавандос» зникли і ніколи не існували. Класна ж була передача! Я майже кожен день в 10 класі після школи її дивилась, ну, принаймні весною, наскільки я пригадую. Багато хто почав заперечувати, а він такий: «Ну, не знаю, може вам таке подобається, а мені не дуже».
Взагалі, все було дуже цікаво і весело, навіть не думала що буде так прикольно, я стільки сміялась, а ще-я задала останнє питання! Все стидалась, але в кінці, коли вже просто дійсно важко було придумати ще щось цікаве і оригінальне, я все-таки вирішила що далі відкладати нема куди. Питання було таке: «Як українські музиканти своєю творчістю можуть вплинути на політичну ситуацію в країні і чи повинні вони це робити?». Женя відповів, що приблизно так як це він і робить, тобто робити зустрічі з фанатами, відверто відповідати на всі запитання і мати свою чітку позицію на рахунок таких речей, але ні в якому разі не агітувати ні за яку партію чи якихось конкретних людей.
Зустріч тривала трохи більше години, в кінці ми всі зробили загальне селфі і вони пішли на ефір на радіо «Вголос». Тепер залишається тільки чекати на концерт 18 грудня, який відбудеться в Event Hall «Кіно» і який має бути подвійним: спочатку буде лайт-версія для дівчат, а потім концерт для хлопців, але, думаю більшість піде на обидва (як я))).
P.S. А ви вже бачили новий кліп O.Torvald на пісню «Кричи»? Я памятаю коли побачила оголошення про зйомки, дуже хотіла поїхати, якби була в Києві точно б пішла!
Lviv Acoustic Fest 2015
4 жовтня, в неділю, пройшов фестиваль «Lviv Acoustic Fest», де можна було послухати як нових, так і вже давно відомих українських виконавців і на який я дуже давно чекала - стояла на «Республіці» і коли Женя Галич казав зі
сцени: «Побачимось через рік», я така: «Ха-ха, побачимось через місяць».
Тому, зранку, як тільки встала і зібралась я побігла до міського палацу культури імені Гната Хоткевича, який і був місцем проведення фестивалю, а це просто чудово, принаймні для мене, бо він знаходиться від мого дому на відстані двох зупинок, крім цього, це місце куди я один рік ходила на танці і в малій залі, де відбувалась перша частина фестивалю, в мене колись були репетиції, а на великій сцені - виступи, а ще посвята в ліцеїсти, ех, коли це було, але від того часу там майже нічого не змінилось. Є щось в самій будівлі від радянських часів, але вона мені все-одно подобається, я маю на увазі-ви бачили яка стеля в великому актовому залі?
На виступ Володимира Партики, який був в 13:00 я ,нажаль, запізнилася, ну і трохи на початок виступу «Notka Band», але та частина на якій я була мені дуже і дуже сподобалась! Це музика яка розслабляє і заспокоює, майже без слів, з акцентом на синтезатор і флейту, яка звучала просто неймовірно, ніколи б не подумала що мені настільки сподобається. Я завжди вважала що належу до людей які в музиці сприймають тільки комбінацію гітіра+барабани+бас, але після сьогоднішнього дня я в цьому вже не така впевнена: синтезатор, флейта, скрипка, губна гармошка, дощовиця-це все просто супер, а як нереально круто звучить панфлейта, обов’язково послухайте, якщо ще не чули.
Наступними виступали «Делікатно про…», які вразили своєю щирістю і відкритістю, точно так само як і своєю музикою, бо хоч вони і попередили що пісні в них в основному сумні, до «ПНД» їм точно далеко, а взагалі було дуже весело, чого тільки вартувала пісня про панд. В їхньої солістки просто неймовірний голос, а гітарист дуже класно грав на гітарі, я просто не могла відірватись! Надіюсь побачити їх ще.
Після цього перша частина фестивалю була завершена і перед наступною була невелика перерва, за яку можна було погрітися на сонечку, або перекусити і пограти в настільні ігри в лаунж-зоні від анти-кафе «Коммуна», яка працювала на території фестивалю.
Тому, зранку, як тільки встала і зібралась я побігла до міського палацу культури імені Гната Хоткевича, який і був місцем проведення фестивалю, а це просто чудово, принаймні для мене, бо він знаходиться від мого дому на відстані двох зупинок, крім цього, це місце куди я один рік ходила на танці і в малій залі, де відбувалась перша частина фестивалю, в мене колись були репетиції, а на великій сцені - виступи, а ще посвята в ліцеїсти, ех, коли це було, але від того часу там майже нічого не змінилось. Є щось в самій будівлі від радянських часів, але вона мені все-одно подобається, я маю на увазі-ви бачили яка стеля в великому актовому залі?
На виступ Володимира Партики, який був в 13:00 я ,нажаль, запізнилася, ну і трохи на початок виступу «Notka Band», але та частина на якій я була мені дуже і дуже сподобалась! Це музика яка розслабляє і заспокоює, майже без слів, з акцентом на синтезатор і флейту, яка звучала просто неймовірно, ніколи б не подумала що мені настільки сподобається. Я завжди вважала що належу до людей які в музиці сприймають тільки комбінацію гітіра+барабани+бас, але після сьогоднішнього дня я в цьому вже не така впевнена: синтезатор, флейта, скрипка, губна гармошка, дощовиця-це все просто супер, а як нереально круто звучить панфлейта, обов’язково послухайте, якщо ще не чули.
Наступними виступали «Делікатно про…», які вразили своєю щирістю і відкритістю, точно так само як і своєю музикою, бо хоч вони і попередили що пісні в них в основному сумні, до «ПНД» їм точно далеко, а взагалі було дуже весело, чого тільки вартувала пісня про панд. В їхньої солістки просто неймовірний голос, а гітарист дуже класно грав на гітарі, я просто не могла відірватись! Надіюсь побачити їх ще.
Після цього перша частина фестивалю була завершена і перед наступною була невелика перерва, за яку можна було погрітися на сонечку, або перекусити і пограти в настільні ігри в лаунж-зоні від анти-кафе «Коммуна», яка працювала на території фестивалю.
Велику сцену фестивалю відкривали о 17:15, першим розпочав гурт «Sinoptik», який я просто обожнюю, але я навіть подумати не могла що вони будуть настільки круто звучати в акустиці. Це було просто гіпнотично, їхнього виступу мені було явно замало, бо мені здалось що він пройшов занадто швидко, я настільки зачаровано їх слухала, що навіть не встигла зняти відео, через що зараз дуже шкодую, хто має відео-скиньте мені, буду вдячна! А так, то «синоптикам» треба серйозно задуматись над тим аби частіше виступати в акустиці, бо я хочу почути це ще раз!
Наступним був «Sasha Boole», якого я вже теж мала можливість побачити, на відкритті фестивалю короткометражних фільмів, про який я писала тут. Його музика подібна до американського кантрі, але набагато крутіше і цікавіше! Це просто треба бачити!
«Zapaska»-гурт про який я до цього нічого не знала і не чула
жодної їхньої пісня, признаюсь чесно, але після цього дня я зрозуміла яка це
була помилка і що я втрачала. Їхня музика чомусь заставляє мене думати про
Карпати і Alt-j, я знаю я вже занадто часто пишу
про Alt-j, але нічого не можу з цим
зробити. В загальному це просто ідеальна для мене музика-заспокійлива і розслаблююча,
супер!
Плавним переходом був гурт «ПНД», про який я теж раніше не чула, але я точно чула про «ТОЛ», вокалістом якого раніше був Василь Переверзєв. Можна я знов просто скажу що мені неймовірно сподобалось? Те як звучала гітара - було чимось просто з іншого світу, ну а в комбінації зі скрипкою, не знаю навіть як пояснити, але враження таке ніби якби дотик шовку можна було відчути на слух - якщо це має сенс.
Хедлайнерами фестивалю був гурт «О.Торвальд», а точніше Женя Галич та Саша Солоха. З їхньою появою настрій фестивалю повністю змінився і зі спокійного і лампового став веселим і драйвовим. Женя зразу заявив що акустичні фестивалі це не його. Після двох-трьох пісень вони підняли весь зал зі своїх місць і всі танцювали і співали під сценою, було дуже весело, ну а як інакше, це ж «О.Торвальд»! Ну і на біс була моя улюблена «Мовчи», слова будуть зайві.
Насправді, я не знала точно чого очікувати від фестивалю і як все буде відбуватись, хоча я багато чула про минулорічний «Lviv Acoustic Fest», але сам факт того що все має бути в акустиці дуже інтригував і, чесно кажучи, це перевершило всі мої очікування. Я спочатку думала що сидіти під подібну музику це якось не те, але виявилось зовсім навпаки і мені дуже сподобався такий саме такий формат. Виступи були просто неймовірні, мені сподобались абсолютно всі гурти і кожна пісня, організація була на висоті, навіть Женя Галич на зустрічі в понеділок говорив про це, ну і місце проведення - я вже і так достатньо про нього написала. Єдине що могло б бути трохи кращим - це освітлення, бо воно, без сумнівів було дуже романтичне, загадкове і лампове, але фотографії було робити важкувато і очі з часом втомилися роздивлятися виконавців в напівтемряві, хоча можливо це тільки мені. Враження від фестивалю не відпускають мене вже декілька днів. Чи прийду я наступного року? Абсолютно точно!
