21 серпня 2012 року
Подорож до Венеції, було явно моїм найліпшим враженням за весь час в Італії! А я ж могла вибрати Рим чи Мілан і так і не побачити всю цю красу! Якщо чесно, то я думаю що Венеція це найгарніше місто в світі! Якщо ви вагаєтеся яке місце необхідно відвідати, їдьте в Венецію, або їдьте просто так, якщо є можливість і навіть якщо нема, бо Венеція кожного року опускається на декілька сантиметрів під воду.
Якщо пропустити процес ходіння по туристичних агенціях, то почалося все з того, що я проснулась в 2-й годині ночі замість 5-ї. Так як мій годинник йде по українському часі, а в нас з Італією 1 година різниці, то будильник я мала поставити на годину вперед, аби встати в Італії на годину раніше, розумієте? Я сама не зразу зрозуміла як це сталось, але заснути вже більше так і не вийшло, наші сусіди були любителями залишити на ніч включений на всю гучність телевізор, а в комбінації з потоком думок і хвилюванням, заснути було просто нереально. От так в день, коли мені треба було дуже багато ходити, замість 5 години я встала в 2-й.
Мене мав забрати автобус, він був повністю пустий коли ми приїхали,але поступово заповнився. Ми їхали вздовж набережної і можна було спостерігати як сходить сонце ( все-таки 5-та ранку). До Венеції ми доїхали за 3 години, переїхавши міст "Свободи" ми пересіли на катери, аби добратися до самого острова. Я пливла по Великому каналі (за це треба було доплатити), ще можна було їхати по індустріальному, але його переважно вибирали ті, хто потім збирався кататися на гондолах(120 євро за гондолу, зате шампанське безкоштовно).
Венеція вражає з першого погляду, добре що в катері в мене було найкраще місце і я могла добре все роздивитися. Першим місцем куди ми пішли це була майстерня по склу, де на наших очах майстер зробив фігурку лева, потім був магазин при майстерні з муранським склом ( з острова Мурано, а ще є Бурано, де виготовляють кружева і острів Святого Михаїла, всю площу якого займає цвинтар).
Потім був вільний час і можна було гуляти самим, спочатку було трохи страшно, але вулиці Венеції по проектуванні дуже нагадують львівські, тому орієнтуватися було зовсім просто. Я перейшла місток і опинилась на безлюдній площі, де навіть були лавки ( тоді я ще не розуміла як мені пощастило, в Венеції майже ніде немає лавок!). Після цього була екскурсія з гідом, яка починалася з площі Святого Марка, розказували все через навушник і тому можна було відходити від групи, я навіть вмудрилася купити собі граніт(такий напій з льодом, дуже поширений в Італії) всього за 1 євро, хоча кругом він був за 3! Після екскурсії можна було піти в ресторан, або просто піти гуляти, ясне діло я вибрала другий варіант.
Мені треба було купити інше взуття, взувати балетки було помилкою. Я хотіла повторити маршрут, який ми пройшли з екскурсоводом, але нічого не вийшло, в результаті я просто ходила кругами. Знайти площу на яку я вийшла на початку теж ніяк не виходило. Ноги боліли все сильніше, тому я не могла думати ні про що крім покупки іншого взуття. В кінці-кінців, після 2-х годин ходіння кругами я за 5 хвилин купила собі босоніжки( всього за 15 євро, хоча в іншому магазині такі самі були за 20) і піцу ( за 2 євро, а кругом така коштувала 3).
І от настав час повертатися. По дорозі я зустріла двох дівчат з нашої групи і ми швидко пішли до готелю Габрієль і якраз вийшли на наш пароплав, який мав завести нас назад до автобуса.
