Мені давно подобаються обідрані стіни, а це те чого в Львові є більше ніж достатньо, можливо в цьому і є перевага того що наше місто не спішать реставрувати, можна без проблем відчути всю його автентичність в повній мірі. В цьому пості дуже вдало якимось чином поєдналось ще декілька речей які мене притягують: фарба, вільні напівпрозорі сорочки, центр, архітектура, на рахунок останнього, то в мене взагалі є свій рейтинг архітектурних форм, про який я ще обов'язково якось напишу. А поки я хочу розповісти про сам день коли були зроблені ці фотографії. На даний момент я вже здала всі екзамени, яких в мене було 5, але 2 останні я здала автоматом, тому ще один екзамен, який повинен в мене бути через 4 дні я навіть не рахую, бо в той час коли мої одногрупники будуть його здавати я вже давним давно буду загаряти на пляжі в Італії, обіцяла прислати їм фотку на фоні моря з побажаннями успішно його здати (ось вона), ну або просто здати.
Святкування з приводу початку літніх канікул було розпочато і хоч перспектива провести їх на літній практиці не сильно тішила, але до цього ще залишалось достатньо часу, тому ми з Ірою відправились в центр гуляти, бо швидше за все ще довго не побачимось, так і сталось. Спочатку ми шукали хоча б трохи цікаві місця для фотографій, але я б не сказала що ми їх знайшли, мені стає трохи страшно що скоро в Львові не знайдеться місця де б я не робила фотографій, sarcasm. Пізніше ми зустрілись з одним новоявленим другом, знайомство з яким могло б розтягнутись на ще один пост, але все що я поки що напишу це те що ми його зустріли і відправились на площу ринок пити пиво, якого я не пила, але це не так важливо як той факт що в барі, в якому ми сиділи грала пісня Arctic Monkeys, свій захват я можу пояснити тим що я йду на їхній концерт через місяць і в мене вже майже немає сили чекати.
Одна цікава річ сталася поки ми троє йшли через проспект свободи, коли ми йшли в напрямку Площі Ринок до нас підійшли журналіст і оператор з Чехії, чи звідкі там, з бажанням взяти інтерв'ю. Спочатку вони хотіли говорити з нами російською, але я сказала що ми можемо відповісти і англійською, після чого двоє моїх компаньйонів поспішили удалитись а журналіст без жодної паузи з явним полегшенням і ентузіазмом почала засипати мене питаннями про політику, війну і бандерівців. Круто було б подивитись той випуск новин, чи для чого там вони це знімали. В будь-якому разі, я думаю, я досить добре справилась, навіть ліпше ніж я сама від себе чекала, є все таки якась користь від перегляду відео на ютуб англійською.
В кінці цього насиченого дня я ще встигла зробити одну дуже важливу покупку, з'їздити додому, повернутись в центр, а потім ще й до Зоряни, яка була на той час в лікарні. Далі мене чекають збори валізи для поїздки в Італію і хоч перед тим я ще 2 дні буду в Львові, наступний пост точно буде не з України. Чекайте!
